Пропонуємо увазі читачів «Николаевского Обозревателя» матеріал відомого миколаївського науковця, заслуженого економіста України Олексія Мірошниченка Під час минулорічної виборчої кампанії з екранів телевізорів майже безперервно, змінюючи один одного, транслювалися ролики бізнесової та політичної реклами: «Сландо став OLX», «Тариф Київстар - вільний смартфон» та «Яценюк – найбільш професійний прем’єр». Під час виборів та епопеї з обранням прем’єрської кандидатури не хотілося торкатися цієї теми, щоб це не сприймалося у якості антиреклами. Тепер, після кордебалету із курсом гривні та цінами, а особливо після цинічної прес-конференції цього «найпрофесійнішого прем’єра», присвяченої «роковинам» його призначення, пригадалося знов.
Спочатку про OLX…
Механіка побудови ролика доволі стандартна: періодичні повторення фрази «Сландо-став-OLX» у різних комічно непристосованих до цього ситуаціях (молода матуся у пологовому будинку, Гамлет зі сцени та ін.) призводить до того, що це OLX, немов цвях, «забивається» у голови слухачів.
Як результат - реклама досягла мети: те, що є свіжеутворений «OLX» запам’ятало навіть більше людей, ніж до цього знало, що було «Сландо», і що таке онлайн-продажі чи навіть сам інтернет взагалі…
Трохи про «вільний смартфон»
Так само, як і у попередній рекламі про «Сландо-OLX», на сцені молодий актор у ролі Гамлета із черепом у руці. Тексту він не знає, проте, натхненно промовляє монолог «бути чи не бути». У цьому йому допомагає друг, який виконує роль суфлера, використовуючи для цього мобільний телефон. А за лаштунками стоїть режисер і в захваті спостерігає за тим, як у нього «текст відскакує від зубів»…
Нібито все нормально, і Гамлет, і «бути чи не бути», і навіть «Київстар»… Але цікаво, у якому сні примарилося авторам цього сюжету, що Гамлет промовляє фразу «бути чи не бути» із черепом у руці, коли йому належить (за Шекспіром) говорити про «бідного Йорика»?
Ну, зрозуміло, що і у театр ходимо все рідше, і у рекламному бізнесі все більше «креативної» молоді, яка Шекспіра перечитує не часто. А в принципі, для тих, хто знає лише те, що «Гамлет – принц датський», десь бродить «тінь його батька», і цей принц тримає якийсь череп… Так усе собі нібито і нормально – «вільний смартфон» відскакує від зубів бідного Йорика!
Тепер – до «найпрофесійнішого прем’єра»
Підхід до побудови реклами аналогічний – спочатку глядачам повідомляють про те, що від результатів парламентських виборів залежить, кого буде обрано прем’єр-міністром, а потім, ніби забиваючи у голову цвях, переконують виборців у тому, що Яценюк – це людина, яка сама себе зробила, він на своєму місці, освічений, амбіційний, сильний, бо не побоявся непопулярних кроків, і головне – «НАЙБІЛЬШ ПРОФЕСІЙНИЙ ПРЕМ’ЄР, ЯКОГО УКРАЇНА МАЛА ЗА УСІ 23 РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»!
Ця комерційно-політична реклама також досягла мети, і свіжеутворений політпроект «Народний фронт» було продано виборцям. При цьому ті, які за нього голосували, навіть не замислились над тим, що це за партія, і звідки вона взялась, якщо до цього очолюваний А.Яценюком «Фронт змін» нібито «влився» у партію «Батьківщина». І так «продано», що варто позаздрити – по багатомандатному округу «яценюківці» навіть випередили потенційного фаворита, набравши 22,14% порівняно з 21,82% «Блоку Петра Порошенка».
Але, як у пісні, «не в тому річ», за рекламу і платять, щоб товар добре продавався, а в тому, що нікому навіть на думку не спало, що мало-мальськи інтелігентна людина ніколи не назве себе найкращим чи «найбільш професійним» серед колег, бо тим самим викаже свою відверту невихованість.
З іншого боку, ну не міг Арсеній Яценюк не переглянути рекламний продукт, на який робилася основна ставка у виборчій кампанії і було витрачено купу грошей. А якщо дивився, то виходить він і сам (хоча й буцімто з інтелігентної родини) вважає, що є дійсно найбільш професійним прем’єром порівняно не лише з такими відверто негативними фігурами як Микола Азаров, Віктор Янукович, Юлія Тимошенко чи Павло Лазаренко, але й з усіма іншими прем’єр-міністрами України: Вітольдом Фокіним, Леонідом Кучмою, Віталієм Масолом, Євгеном Марчуком, Валерієм Пустовойтенком, Віктором Ющенком, Анатолієм Кінахом та Юрієм Єхануровим?
Хоча жоден із цих прем’єр-міністрів не допустив окупації Криму без будь-якого спротиву, тай й з економічними негараздами більшість з урядів під їхнім керівництвом справлялася більш професійно, ніж наш «найпрофесійніший», і це вже не говорячи про рівень корупції. Але про це, як і про монолог Гамлета «бути чи не бути» із черепом у руці, більшість з тих, хто підтримав «Народний фронт» і «найбільш професійного Яценюка», так і не подумали.
А потім, коли дійшло до обрання прем’єр-міністра, результати виборів таки вдалися взнаки, і Яценюк знов став прем’єром, новообраний «найпрофесійніший» чомусь почав говорити про чергове затягування пасків, неможливість виплати пенсій, платну вищу і навіть середню освіту, скорочення інших соціальних програм, тобто про те, чого «гірші за нього» прем’єри і не думали робити. А потім ціни стрибонули до небес, гривня впала нижче, ніж можливо було уявити у найкошмарніших сновидіннях…
Може варто було б пану Сєні Яценюку і його команді показати свою виборчу рекламу стосовно результатів його майбутнього прем’єрства чесно:
«Проголосуєте за «Народний фронт» і прем’єр-міністром залишиться Яценюк:
- ціни зростуть у 3-4 рази…
- газ та електроенергія подорожчають у кілька разів…
- курс гривні перевищить 30 грн. за долар…
- вартість бензину зросте до 25 гривень і вище…
- рівень корупції буде вищий, ніж при «регіоналах»…
- зросте податковий і кримінальний тиск на бізнес…
- безкоштовної вищої освіти не буде…
- освіта у 10-12 класах буде платною…
- більшість соціальних програм будуть скорочені…
- пенсія пенсіонерам, що працюють, буде виплачуватися не повністю…
- а далі… буде ще цікавіше…»
Тільки, по-перше, хто б за нього, такого «найпрофесійнішого», тоді б проголосував?
І, по-друге, ну проголосували ті 22,14% за «найбільш професійного прем’єра», хай би на їхню голову усі ці наслідки прем’єрства Яценюка і падали. А нам, тим хто не голосував за цей «кіндер-сюрприз», як колись його називали, бо не забув, і як він прислуговував «регіоналам», заміщуючи С.Тігіпка у Нацбанку, і як клявся у вірності В.Ющенку, а потім Ю.Тимошенко, і як спочатку був у «конструктивній» опозиції до «регіоналів» (тобто фактично знов працював на них) - все це за що?
На пам’ять приходить ще й така собі розроблена московськими технологами колорадсько-смугастенька рекламна кампанія президентських виборів 2009-2010 років, і казки АрСЕНІя про те, що країну врятують «нова індустріалізація», «продуктивне село», «професійна армія», «здорові освічені люди», про що сам «найбільш професійний прем’єр-міністр» вже й не згадує.
А він же ще й на війну з корупцією збирався, причому із вірусом корупції Тимошенко-Януковича «Ю1-Я1» (одразу після тимошенківського свинячого грипу H1N1).
Але як кажуть, «кращий спосіб боротися з корупцією - її очолити», тобто АрСЄНІй для початку поборовся із Юліїною «Батьківщиною», очоливши її, а тепер вже взявся і за корупцію?
І хто тепер згадає про боротьбу із «корупцією Ю1» після його «Юлі – волю» та «Голосуй за Батьківщину №19»…
Повертаючись до актора у ролі Гамлета, у якого «бути чи не бути» у мізансцені з черепом у руці «відскакує від зубів», виникає питання, може, варто виправити щось у Шекспіра, щоб в українському перекладі було саме так, як у рекламі?
Хоча я переконаний, що певно, як казав колись Михайло Жванецький, «тщательнее надо, ребята, … тщательнее»… І виготовляючи рекламну продукцію, і обираючи депутатів, чи, пак, більше - призначаючи на пост прем’єр-міністра. Бо це хоч і не для «внутреннего употребления», але має безпосередній вплив на те, як живе і буде жити наша країна, наші близькі, і ми самі.
А то нам усім, для кого Україна на 1 місці, а не за «номером 19», за керівництва таких урядовців, як «найбільш професійний прем’єр» Яценюк, прийде ПОВНИЙ «СМАРТФОН»…